Моменти, коли він та вона потягували сік зі стакану чи іншої ємності, вабили їх і манили в мрії і чудеса. В такі ж моменти Сонце сяяло яскравіше, в такі моменти завмирав час. І навіть стрілка годинника, що намагалась порушити спокій, тремтячи стояла на місці, завмирала від дива єднання двох чистих сердець. Чи ж таке можливо, чи є ще таке в час розпусти та безладу, хаосу та безнадій? Спитайте в Часу. Він бачив багато, він розповість і про них. Розповість всю правду про почуття, яких не знав Час, до того як пізнав те, що змусило його зупинитись. Так почалась історія, що сколихнула й змінила уявлення про правильність речей і про те, як і чому потрібно слухати те, що пульсує в грудях.
